3.2.4.  Імміграційна політика

Європейський Союз продовжує лишатися привабливим ринком для українським мігрантів. В умовах посилення депопуляції, старіння населення та зростання дефіциту трудових ресурсів дедалі більше країн Європи вживають додаткових заходів для залучення передусім кваліфікованих мігрантів (Мельник, 2008-b). З огляду на історичні, культурні і політичні чинники мі­гранта з України розглядають як бажаного в багатьох країнах ЄС. Уже зараз існують спеціальні програми трудової імміграції, що у тому числі спрямовані на Україну, в Польщі, Чеській Республіці. Такі країни, як Іспанія, Італія, Португалія, завдяки по­літиці легалізації також приваблюють велику кількість українців. Європейська Комісія запропонувала країнам-членам уні­фікувати імміграційну політику задля спрощення залучення трудових ресурсів на ринки ЄС. Російська Федерація ухвалила

42

Державну програму зі сприяння добровільному переселенню співвітчизників, які проживають за кордоном, спрямовану на залучення працездатного населення репродуктивного віку (Мельник, 2008-b). Однак з порівняно полегшеним доступом на ринок попит на робочу силу на ринках країн ЄС є найпотужнішим чинником для міграції з третіх країн.

Починаючи з 1993 року населення України стрімко скорочується. Природне скорочення населення на рівні 0,6-0,8% на рік і суттєве скорочення у другій половині 199°-х років громадян України за кордон341 призвели до скорочення чисельності на­селення з 52,2 млн. осіб на 1 січня 1993 року до 46,6 млн. осіб на 1 січня 2007 року, тобто більш як на 10% (МЦПД, 2007). За останні роки завдяки економічному зростанню та соціальній політиці уряду вдалося трохи підвищити народжуваність, яка досягла 9,8 людини на 1 000 жителів порівняно з 7,7 людини 2001 року, однак цей показник надалі менший за рівень народ­жуваності 1990-х років(12 людей на 1 000 жителів). Стабілізувався також рівень міграції громадян України за кордон: 2006 року зафіксовано приплив населення України за рахунок легальної міграції (14,2 тис. осіб) порівняно з 2001 роком, коли ре­єстрований відплив становив 152,2 тис. осіб. Експерти також кажуть про стабілізацію рівня неврегульованої міграції укра­їнців за кордон (МЦПД, 2007).

Різке скорочення працездатного населення очікується після гою року, коли покоління 1990-х років увійде у репродуктивний вік. За прогнозами економістів Міжнародного центру перспективних досліджень, з гою до 2025 року воно зменшиться на п'­ять мільйонів осіб. Водночас скорочення населення пенсійного віку буде набагато меншим (МЦПД, 2007).

На тлі негативних демографічних показників керівництво України назвало "реальною загрозою національній безпеці Укра­їни" стійку тенденцію до зростання процесів зовнішньої міграції, "що мають здебільшого необоротний характер і негативно впливають на загострення демографічної кризи, сприяють поширенню територіального простору наявних і виникненню нових депресивних територій, призводять до відпливу за кордон найбільш кваліфікованої частини трудоресурсного та ін­телектуального потенціалу"35. РНБОУ у своєму рішенні від червня 2007 року констатувала, що "більшість західних областей перетворилися на донора робочої сили за кордон, що, безумовно, становить загрозу економічній безпеці цих реґіонів і дер­жави загалом, через втрату критичної кількості економічно активної частини населення".

Виправлення цієї ситуації РНБОУ вбачає, по-перше, у концептуальному визначенні державної міграційної політики та по­ліпшенні управління міграційними процесами. Саме у цьому рішенні РНБОУ постановила розробити Концепцію державної міграційної політики України та внести її в установленому порядку на розгляд Верховної Ради шостого скликання, а також з урахуванням затвердженої Концепції внести до парламенту проекти законів про основні засади державної міграційної полі­тики України й упродовж 2007-2008 років розглянути питання щодо доцільності створення центрального органу виконавчої влади з питань міграції, діяльність якого спрямовуватиметься і координуватиметься Кабінетом Міністрів України через Мі­ністра внутрішніх справ України. Однак через політичний конфлікт між урядом і Президентом це питання заблоковано.

По-друге, серед керівництва України домінує думка, що виправити негативну для України міграційну ситуацію можна за ра­хунок повернення в Україну трудових мігрантів та етнічних українців. РНБОУ зобов'язало уряд "опрацювати у двомісячний строк пропозиції щодо заходів, спрямованих на нейтралізацію можливих негативних наслідків для України реалізації Ро­сійською Федерацією заходів зі сприяння добровільному переселенню до Росії співвітчизників, які проживають за кордоном, і розглянути питання щодо підготовки відповідної державної програми повернення співвітчизників до України".

Скорочення масштабів нелегальної трудової міграції громадян і репатріацію етнічних українців запропоновано як засіб по­долання негативних демографічних тенденцій і в ухваленій 2006 року урядовій Стратегії демографічного розвитку в період до 2015 року. Залучення праці мігрантів з третіх країн як вихід із ситуації керівництво України не розглядає: "Стабільно додатний міграційний баланс забезпечується шляхом зменшення кількості осіб, які вибувають на постійне про­живання, стимулювання зворотності зовнішніх трудових поїздок та встановлення необхідного рівня прибуття працездатного населення в Україну. При цьому відновлення чисельності населення України на рівні 52 мільйони або стабілізація її на су­часному рівні (близько 47 мільйонів) вимагатиме залучення значної кількості мігрантів (відповідно 500 та 300 тис. осіб що­року), переважно (враховуючи міграційний потенціал східної діаспори та представників раніше депортованих народів) з кра­їн третього світу. Прибуття великої кількості мігрантів призведе до порушення ментальної цілісності населення України та внутрішньої рівноваги суспільства, труднощів взаємоадаптації корінного населення та мігрантів. Разом з тим визнається, що в Україні чисельність населення зменшиться до критичного рівня і, як наслідок, посилиться деформація статево-вікової структури населення"36.

Від 2006 року уряд передбачив імміграційні квоти для залучення праці висококваліфікованих фахівців і працівників, гостра потреба в яких відчутна для економіки України, проте ці квоти не використано. Загалом 2008 року Кабінет Міністрів збіль­шив імміграційні квоти, дозволивши в'їхати до України або залишитися для постійного проживання 9194 (2007 року - 7 323) іноземцям і особам без громадянства (діячам культури і науки, висококваліфікованим працівникам, особам, які здійснили інвестицію розміром у юо тисяч дол. США, родичам чи нащадкам громадян України, колишнім громадянам України, іно­земцям, що постійно проживали на території України впродовж трьох років). Ці квоти уряд формує за пропозицією цен­тральних і місцевих органів виконавчої влади і на підставі аналізу імміграції в попередньому році. За сім місяців цього року дозвіл на імміграцію в Україну отримало майже 4,3 тисячі іммігрантів квотової категорії.

Нинішній міністр внутрішніх справ, під керуванням якого уряд планує створити міграційну службу, робить суперечливі вис­ловлювання щодо залучення праці мігрантів. У липні 2008 року великий резонанс у ЗМІ викликала заява міністра проти за­лучення праці іноземців, яку він зробив на засіданні колегії Головного управління МВС в Києві. Міністр обурився, що на­чальник відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб видав сімдесят дозволів на проживання іноземним гро­мадянам: "У нас що, своєї робочої сили не вистачає? Хочете до Китаю - беріть квиток і їдьте часто туди у відпустку. Можете вважати мене расистом, але ще один Харків або Одесу я в Києві влаштувати не дозволю. Установка така: видаємо дозвіл, тіль-

Чистий відплив громадян України з країни в 1994–2001 роках становив близько 150 тис. осіб щороку.

Указ Президента України від 15 червня 2007 року № 657/2007 „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 червня
2007 року «Про напрями державної міграційної політики України та невідкладні заходи щодо підвищення її ефективності».

Постанова Кабінету Міністрів України від 24 червня 2006 року № 879 про затвердження Стратегії демографічного розвитку в період до
2015 року.

43

ки якщо він одружується з нашою. Тому що з такими темпами мені доведеться запрошувати в` єтнамців і китайців в міліцію замість вас!"37. У вересні 2008 на міністерській конференції Ради Європи з питань міграції міністр висловився за проведення легалізації нелегальних мігрантів без кримінального минулого38.

Повернення українських трудових мігрантів на батьківщину можливе лише за умови створення привабливого ринку праці в Україні, поліпшення бізнес-клімату і соціальної інфраструктури. Як свідчать спеціальні дослідження, заробітчани не повертатимуться на батьківщину, доки їхня заробітна плата не сягне тут хоча б половини їхнього доходу в країнах імміграції (Мельник, 2008-a).